Не треба бути ентузіастом масової культури, щоб першими двадцятьма сторінками зрозуміти, що «Зберігачі» — зразок високого, дуже високого мистецтва; а що вже буде на наступних двадцяти…
Не дивно, що саме цей роман найчастіше виявляється на верхньому рядку у списках «коміксів для людей, які не читають комікси».
Чи не на кожній сторінці з-під тебе начебто вибивають стілець; іконопис, що рухаються в рамі вікна фігурки, підсвічені потойбічним світлом, — ось що це схоже; і вражаюче, скільки тонких речей можна передати цими малюнками, як можна транслювати іронію — та й базові почуття, звичайно: страх, співчуття, любов, зневіра.
Сенс у тому, що… такий комікс, як «Зберігачі», — це зовсім особливий спосіб, що розповідає історії. І це саме література, аж ніяк не, наприклад, живопис… Це роман, який розширює уявлення про літературу взагалі, про її можливості — та здібності до трансформації. І це радикальне оновлення, капітальний ремонт, найвидатніша за останні десятиліття мутація жанру.
Лев Данилкін (Афіша)