Андрій Макін, уродженець Красноярська,— один з найбільш відомих письменників Західної Європи. «Французький заповіт» — вигадана історія француженки, яка прожила життя в Росії — «країні, що заросла колючим дротом». Сюжет роману тісно пов’язаний зі справжньою біографією автора, який у 1987 році емігрував у Францію. Роман був опублікований 1995 року і став справжньою літературною сенсацією, а його творець був удостоєний Гонкурівської премії. Чудовий стиль, багата і точна мова, психологічна глибина.

Дві мови, дві крові, дві країни. Світла, вільна, замилувана красою Франція і безкраї терени імперії, яка бувала й величною, але вільною – ніколи. Люди, які опиняються на перехрестях культур та мов, там, де так дивно переплітаються людські долі, повсякчас намагаються визначити, де є те місце, яке вони можуть назвати домом. Де був дім бабусі Шарлотти: у елегантному Парижі, де кожна вуличка наповнена історією, чи у сибірській ізбі, а може у маленькому містечку на краю степу? На краю життя, в якому було кохання, голод, війна, насильство. І пам’ять, яку вона передала, як заповіт своєму онукові. Але це не була пам’ять про “загублену” Францію, а, радше, пам’ятка про те, як почуватися вільною та щасливою людиною, де б ти не був. Цей майже автобіографічний роман відзначений Гонкурівською премією та перекладений на більше, ніж 30 мов світу, написаний Андрієм Макіним, уродженцем Красноярська, нащадком француженки, який виріс у Пензі, а наприкінці 80-х років попросив політичного притулку у Фрації.