Пантелеймон Куліш написав свій перший роман у 23 роки. Молодий автор саме вивчав історію України й зачитувався творами Вальтера Скотта. Тому його «Михайло Чарнишенко, або Україна вісімдесят років тому» — це ще й перший український історичний пригодницький роман. Події відбуваються в другій половині ХVІІІ століття — часи занепаду Гетьманщини. Звертання до минулого, напружена дія, гостра інтрига, романтичні пристрасті, демонічні натури, безжальний вибір, що постає перед головним героєм, і сувора доля, яка карає тих, хто не шанує історії і традицій, — усе це елементи «вальтерскоттівського» рецепта і дух романтизму, який панував у тогочасній культурі.
Ще одна назва роману — «Україна вісімдесят років тому», що транслює сутність національності, старосвітський побут і закони часів занепаду Гетьманщини. Рукопис Куліша дозволяє читачам познайомитися з низкою яскравих і багатошарових персонажів, дії яких викликають бурю емоцій та нестримне бажання дізнатися про їхню роль у сюжеті. В історичних декораціях відбиваються основні мотиви героїв, їхні прагнення та наміри. Своїм доробком митець відтворював генетичне єство українців, фіксуючись на рисах мужності, героїзму та військової вірності.
Автор передмови та упорядник Василь Івашків — фольклорист і літературознавець, який спеціалізується на дослідженні літератури XIX століття.
Куліш писав роман «Михайло Чарнишенко» російською. У сучасному виданні в серії «Vivat Класика» роман подано у перекладі українською від анонімного автора, що було опубліковано київським видавництвом «Сяйво» у 1928 році.
У книзі присутні «Коментарі автора», які були представлені в оригінальному творі.
1847 року роботу українського класика перекладено чеською мовою.
Автентичний стиль автора було відтворено, а пунктуацію та орфографію узгоджено із сучасним правописом.
Видання містить розділи «Примітки» й «Пояснення слів», що висвітлюють особливості роману, пояснюють сутність архаїзмів і маловживаних слів.
Купити «Михайло Чарнишенко» — це пірнути до звитяжних пригод, де панують старі звичаї, лунають козацькі пісні, а вельможні гості гетьманського двору розповідають химерні байки. Кулішу вдалося зобразити колоритних персонажів, які, безсумнівно, відгукнуться сучасникам.