Фредрік Бакман — шведський блогер, журналіст і письменник, книжковий дебют якого відбувся 2012 року. Його романи «Чоловік на імя Уве» (екранізація роману отримала Оскар у 2016 році) , «Моя бабуся просить їй вибачити» та «Брітт-Марі була тут» перекладені двадцятьма пятьма мовами світу. Книжка «Моя бабуся просить їй вибачити» стала бестселером у США, Німеччині, Норвегії, Ісландії, Південній Кореї та Японії. Всього у світі продано вже близько двох мільйонів примірників цього роману.
Ельзі сім, і вона не така, як інші. Її Бабуні сімдесят сім, і вона неймовірно шалена якщо вважати шаленством, приміром, стояння-на-балконі-й-обстрілювання-перехожих-із-рушниці-для-пейнтболу. А ще бабуся для Ельзи найкращий і єдиний друг. Щоночі Ельза ховається від світу в бабусиних історіях про Країну-Спросоння та Королівство Міамас, де ніхто не мусить бути «нормальним». Та коли Бабуня помирає й залишається жити лише в листах, написаних до тих, перед ким вона відчувала провину, ось тоді й починається найбільша Ельзина пригода…
«Нечасто в руки потрапляє книга, яку не просто читаєш, а яка занурює тебе в абсолютно інший світ, розповідає співзасновниця книголав Світлана Павелецька. Цей роман Бакмана тільки в Швеції був проданий накладом більше 500 000 штук. Думаю тому, що книга розповідає про дитину всередині кожного з нас. Дуже нечасто книжка буває одночасно і смішною, і зворушливою, коли ти зі сліз переходиш у сміх. Саме такою має бути трагікомедія. Це як «Зламані квіти» Джармуша, тільки книга. Це коли важкі за змістом речі про прощення, прийняття, про внутрішній світ, про те як відпускати людей і думки передаються настільки легко, що складно в це повірити.»
«Моя бабуся просить їй вибачити» книжка про життя: сумне й смішне, болюче й захопливе водночас, а також про одне з найважливіших прав людини право бути інакшим.
