Моя бабуся казала, що приготування їжі — це можливість поділитися своєю любов’ю, щастям. Коли вона заливала пахлаву медовим сиропом, пошепки примовляла: “Нехай у всіх, у кого гіркота в серці переважає, доля зміниться на ліпше”.

Коли посипала чебрецем плов із булгура, заплющувала очі й продовжувала: “Нехай цей чебрець приносить спокій тим, хто його втратив”. Їжа приносить щастя лише якщо приготована з душею. Цей щоденний і на перший погляд звичайний процес — додатковий шанс для кожного з нас відчути справжній смак життя.