Цей роман — спроба розповісти «зсередини» про трагедію знакових фігур українського Розстріляного Відродження. Весна тридцять третього року минулого століття. Столичний Харків приголомшений повідомленням про самогубство Петра Хорунжого, яскравого прозаїка й полеміста, літературного лідера свого покоління. Самогубця не залишив ані заповіту, ані записки, але в руках його прийомної доньки опиняється таємний архів письменника, який містить записи, що з надзвичайною точністю прорікають долі близьких йому людей і дають змогу зазирнути далеко в майбутнє. Ці розрізнені, дивні й іноді болісні нотатки, своєрідна містична хронологія епохи, глибоко змінюють життя тих, кому довелося в них зазирнути.