Правління династії Мін (1368-1644) стало часом підбиття підсумків тритисячолітнього розвитку китайської цивілізації. У цю епоху досягли найвищого розвитку всієї її форми – поезія та театр, живопис та архітектура, придворний етикет та народний фольклор. Проте витонченість дедалі частіше оберталося мертвим шаблоном, а пошук нових форм – виродженням змісту. Намагаючись подолати кризу традиції, філософи переосмислювали догми конфуціанства, художники “одним рухом кисті закреслювали зроблене раніше”, а влада здійснювала ідейний контроль над суспільством за допомогою розпоряджень та заборон. У своїй новій книзі провідний російський дослідник Китаю, професор В. В. Малявін, розглядає не так конкретні прояви повсякденного життя китайців в епоху Мін, скільки витоки та глибинний сенс цих проявів у діапазоні від релігійних церемоній до кулінарії та еротичних романів. Це новаторське дослідження адресоване як знавцям дивовижної китайської культури, і тим, хто робить лише перші кроки у її вивченні.