Повіками жіночий мозок зважували, вимірювали та знаходили непотрібним. “Жінки ближче до дітей та дикунів, ніж до дорослого цивілізованого чоловіка”, – написав французький психолог Гюстав Лебон на рубежі XIX-XX століть. “Жіночий” мозок, частина недосконалої та тендітної біології, довго вважали достатньою підставою, щоб не допускати “слабку стать” до освіти, політики та науки. Нейробіолог Джина Ріппон руйнує міфи про різницю “чоловічого” та “жіночого” і пояснює, чому цей поділ отруює життя не тільки жінок, а й чоловіків.

Хлопчики ніколи не плачуть і лідери від народження. Дівчатка погано орієнтуються на місцевості та дуже чутливі. Подібні твердження не лише антинаукові, а й шкідливі, вважає нейробіолог Джинна Ріппон. Вже до семи років дівчатка схильні недооцінювати свої здібності, а хлопчики насилу можуть описати свій емоційний стан. Спираючись на нові дослідження, автор показує, як ґендерні стереотипи формують наші уявлення про себе та формують наш мозок.

З цієї книги ви дізнаєтесь:

чому у мозку немає статі

як наші установки визначають нашу долю

чому поведінка хлопчиків і дівчаток відрізняється

як гендерні стереотипи впливають на науку про мозок

чому пластичність мозку важливіша за біологічну стать